Створення життя, свідомості, людства, художньої роботи, суспільства, діалогу — означає створення реальності, ментальності, у якій люди будуть жити Н-нний відрізок часу. Ця реальність має зробити людей просторовими матеріями, сутностями, активними у дослідженні життя, що знають тих, хто написав ці та попередні реальності. Переписування культурної пам'яті перетворило людей на бімс — сутності із моральними цінностями медіа.

Людина вже як сто років народжується у таких умовах. Ми були людьми землі, із вертикальним кругом віри, але ландшафт війни змінив наш духовний та фізичний простір. Тепер ми народжуємось не у духовно побудованих містах, древніх, як саме життя, зміни до яких відбулись усього один раз (один раз! за увесь період історії) - в Індустріальному віці, але тепер ми народжувались у з нуля побудованих містах, механізованих, автоматизованих і навіть цифрових.

Порівнюючи з агрокультурною людиною, у нас вперше з'явились різнохарактерні завдання. Вперше у житті ми побачили місто. Людина ніколи не мала можливості побачити місто, прочитати книгу. Нічого, окрім роботи у полях та життя у красі ритуалів та молитв, нам не було дано. Вперше у житті ми змогли займатись різними речами. У гусениць минулих сторіч був лише один кокон, а сьогодні ми маємо усю палітру колоколів горла, ран, язиків хребта, народжень, поведінок, безчисленних спалень, зародків... За історію свого існування, людина пройшла від містицизму, релігії, філософії, відкриттів до гусеничної трансформації у будь-якому напрямку! І зараз, завдяки знанням онлайн, можлива трансформація в усіх напрямках в водночас.

Люди — носії розумінь про світ та швидко осягають медіа проекції, якими оперує світ та на яких ми функціонуємо. Люди живуть не у фізичному світі, а в ідеях про світ. Світ — то аранжировка реальності, колаж із вкодованим, структурованим значенням, функцією та цінністю. Філософія та мистецтво вивчають реальність. Вміння читати реальність означає бути освіченим.

До 20-го сторіччя існувало лише три форми мистецтва: духовне, філософське дослідження та документація повсякденного. Духовне мистецтво — то вода, а ми — її випарування, що мають зрозуміти причину повторного народження у Всесвіті та зняти тонку грань між духовним та матеріальним. Філософія — то два озера, Сонце та Луна, думки. Ну і документація повсякдення.

З точки зору ідеї як медіума, усі три форми мистецтва являються ілюстраціями, у тому плані, що вони візуалізують побачене чи уявлене. Вони задають питання, дають метафори. Прикол у тому, що сьогодні, мистецтво може змінювати людину лише тоді, коли на саме мистецтво натикаєшся і тільки якщо його навчили розуміти. Чим ви займаєтесь найбільше? Через нестерпний вірус віртуальної реальності, мистецтво вже не вміє передавати людську душу, свідомість та повсякдення. Кожна створена робота мистецтва відразу перехвачується матрицею та, використовуючи директиви художньої думки, створює дизайн комодіті просторів.

Субліматично, наші душі вбирають мистецтво та воно стає нашою реальністю. Воно імматеріальне, частка особистості. Одним із його головних якостей є візуальність. Це робить саму реальність — мистецтвом. Що кружляє вітер, що Сонце ранить Час? Що таке нейробіологія реальності? У дитинстві ми імітуємо свою сім'ю. Коли ми дивимось фільми чи читаємо книги, ми користуємось їх фразами. Ми імітуємо усе, що з нами розмовляє. Людське життя — то усього лиш дзеркало, покладене у горло картриджів держави. Фото чи відео плівка у горлі — це усе, що було дано компресованим очам. Коли створюється те, що нам подобається — ми будемо це імітувати.

Мистецтво — це не те, що окреме, всередині куба, стерильне та презентоване. Мистецтво це те, що живе.

Людина завжди любила творити. Королі та філософи творили людську мову: що можна казати, як, у яких ситуаціях (як серіали вчать життю). Сторіччя філософської школи створили основу людської думки, логіку їх побудови, що потрібно робити з увагою та як. Це змінило теперішню візуальну реальність на котру ми щоденно дивимось, а значить змінилось і те, на що ми дивимось. Речі, на які ми дивимось мають продиктовані нашим розумом якості. Візуальна реальність — не подовження нас, вона — наше походження.

Що таке реальність? Що таке сприйняття? Реальність та сприйняття — різні якості однієї концепції. Коли ми дивимось на предмет та спадаюче на нього світло, мозок сприймає форму, колір, текстуру, ітд. Те, що відгукується у нашому розумі — ключ до розуміння того, що саме ми називаємо реальністю. Наше сприйняття дає характеристику та визначення предметів. Історія це змінює. А те, що змінює сприйняття — франко лінгва, загальний для розуміння місток, а не сама реальність. Реальність широка, величезна, пуста як і повна, настільки сповнена, настільки і не може бути вивчена