Піщана мотузка та фотографія. Будівля шкіри та вирізані стовбури мозку. Сітківка — то рєді-мейд, знищене бачене. Направляючої концепції не існує. Земля впала на обличчя не розірваних тіл, а розриваючого щастя.

Футуризм обірвався.

Повторення мого народження плавить печать розуміння. Зацікавлені розуми попередніх поколінь не знаходились у постійному Чистилищі як ми зараз. Раніше було за честь доторкнутися до книги, то було частиною самоповаги людини будь-якої професії, особистістю будь-якої гармонії,- розуміти Всесвіт, темряву нашого розуму. Тиша, наука, вирізане, вивчене, смерть, написане. Сьогодні ми живемо у суспільствах з ще гіршими структурами. Скільки з нас прагне до філософського мислення? Я навіть не можу сказати "інноваційного", адже матриця забрала його та перед нами ряди повторень, варіацій. Що таке інновація думки? Що таке створити візерунок думки? Що таке можливість мислити? Що таке створити свідомість? Філософія впала на факт Землі — з неї випромінюєтеся лише шум долонь, її руки застрягли. Спалені легені, дитяче взуття, простір Пекла. Застряглі, адже пустота не має тканини дверей, Тиші. Скільки філософів може бути в одному поколінні? Від чого це залежить? Тільки від розповсюдження знань, а сьогодні, ми маємо чимало книг онлайн та вільних громадян - чого вони бажають? Ми можемо бачити крізь очі будь-якого сторіччя, навіть стертого, та на відрізку розвитку, спостерігати за собою. Одиниця думки та те, як вона знаходить невідоме — синестезія часу, адже напрямок вже занадто спрямовано. Теорії нейронауки, як і інші тексти, написані мовою політики, а не Всесвіту, природи, Космосу. Якщо б ми спостерігали за людством на його сітці, — ми б завжди задавали одне і те ж питання — чому людський мозок не розвивається.

 

Думка як Індустріальна епоха.

Не може бути, щоб митці індустріальної епохи дивились на лампочку як на лампочку — предмет електрики, що звисає зі стелі. Неможливо, щоб митці дивились на потяг як на потяг — механізм руху, щось, що рухається. Митці досліджували кожну гілку життя. Вогонь був у кожному розумі. Це і було культурою. Тому неможливо, що митці 20 сторіччя зламати лише двовимірний простір, як нам каже історія. Коли з'являється такий потужний пристрій, як фотокамера, митець прагне дізнатися, як працює його пісочний годинник. Як предмет може робити реалістичні картини у домі лише декількох хвилин? Як час може сам себе захопити? Архітектура, інструменти, речі, усе має симетрію свого часу — значення та форму. Тому можна уявити, що митці Індустріальної ери створювали не тільки двомірні простори, але і фізичні та інженерні. У Індустріальну епоху інструменти були сіткою з безліччю думок — докопатися до смислу та подумати про форму природи. Це непроста ідеологія. Створення — то суть людського життя. 

Є два види хронології — відносна та абсолютна. Абсолютна — це порівняння історичних сегментів на часовому відрізку. Наприклад, роботи Лао-цзи (6 сторіччя до н. е.) та Канта (18 сторіччя нашого часу). Різниця 24 сторіччя. Де у цьому відрізку розвиток людини? Відносна хронологія — то зіставлення історичних сегментів та порівняння їх змісту. Скло, як і кораблі, було винайдено до нашої ери. Навігація та величезна кількість механізмів були створені арабами. Космос вивчався греками. Кожна сфера цих знань вивчалась людьми різних прошарків населення. Люди були поліматами, міждисциплінарними. Митці знали як рухаються планети, філософи — як працюють механізми. У такій культурі жили й митці. Куди зараз направлено людську увагу? На що ми витрачаємо час? Технологія, прописана віковими знаннями. Комп'ютери, космічні ракети,- усе це було створено за десять років. А де розвиток сьогодні? Людина безголова, лінійна та горизонтальна, бігає від стінки до стінки як півень. Культура полімата стерта. Культура у цілому — взагалі знищена.

Слово "ген" несе у собі "генерацію", "ген", "генеральний", "оцінювальний". Генерувати означає автоматично створювати. Людство, як механізм, може бути перезавантажено багато раз і за останні сто років ми бачили знищення нашого філософського коріння. Мистецтво футуристів було знищено нацистами, залишаючи лише ілюстративний елемент. Найголовнішими роботами футуристів були механізми, а також філософські труди про Космос. 

21 - сторіччя дегенеративного життя. Того, що зменшує когнітивні можливості чи мислення взагалі. Мистецтво цього сторіччя — дегенеративне мистецтво. Ми більше не використовуємо пам'ять, щоб зробити мазок пензликом. Наші очі не звикли ні до темряви, ні до світла. Наше відчуття простору зникло, адже не вивчаючи форму та текстуру, ми не бачимо крізь предмети. Та не вивчаємо суть. Вічну систему де смисл задумується питанням смислу, чи смисл задумується формою та їх зв'язком. Але сьогодні, репрезентація фізичних феноменів, політичних ілюстрацій, візуальних експериментів називається мистецтвом. Ілюстрація до журналістичного тексту — то все одно ілюстрація написаного, то не мистецтво — комплексна та структурна думка. Сьогодні 2019 рік, держави центрального світу вже відбудовані, будівлі стоять. Усе чим займаються люди — ходять на роботу. У тебе є хобі? (дідько, холєра, це навіть так сьогодні називається... бути у чомусь зацікавленим, а не тільки мандрувати та ходити по кафе, дивитися серіали).

Футуризм - то оптичне обертання сторінок, необхідність розкодування Космосу. Світло всередині, пісок пустоти, монолог Всесвіту.